Кожної весни на початку березня в нашій країні вшановують пам'ять Великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка. В цьому році відзначається 201 річниця від дня народження поета.

   У Васьковецькому НВК «ЗОШ  І-ІІ ступенів - дитячий садок» уже стало традицією відзначати Шевченківські дні. Адже Тарас Шевченко для кожного свідомого українця – не просто народний поет, талановитий митець, а й національний пророк, апостол правди, заступник знедолених, провидець, великий патріот та один з найбільших революціонерів нашого народу.  Справді, майже кожна сторінка «Кобзаря» – це палкий заклик любити свій народ і край, пророчий осуд усякої неправди і неволі, рішучий осуд насильства, релігійного лицемірства і соціальної несправедливості.

   Шевченківський тиждень у НВК проводився з 9 по 13 березня за заздалегідь продуманим планом.

   У понеділок, 9 березня, вірші великого Тараса звучали у виконанні учнів та вихованців дитячого садка біля пам’ятника Кобзарю. Здається,  що сама погода раділа цій знаменній даті: лагідно усміхалося сонечко, співали птахи, а ледь-ледь чутний вітерець голубив зосереджені личка дітей, які прийшли поклонитися великому генію і покласти квіти.

   Всім відомо, що Тарас Шевченко був наділений не лише поетичним талантом, а й талантом художника.

   Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві. Загальновідомо, що він був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам Т.Шевченко прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

   Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю. Все ними малював:  стіни, лави, стіл в хаті і на дворі, в себе і у гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей.

   Зобразили красу української природи, чарівних українських дівчат, бандуристів, чумаків  та самого Тараса Шевченка юні художники НВК(Корнійчук Марина, Степанюк Володимир, Степанюк Костянтин, Білько Назар, Білько Анастасія, Томчук Вікторія, Кутасевич Катерина, Куліченко Аліна, Нероденко Вероніка, Маніло Андріана та інші) у своїх малюнках до творів поета. Виставка робіт відбулася у вівторок, 10 березня.

   Талант Тараса Шевченка на диво – різносторонній: він і прозаїк, і драматург, і художник, і скульптор. А ще Т.Г. Шевченко напрочуд гарно співав українські народні пісні і його спів, справді, справляв на слухачів глибоке враження. За словами А. Куліша, він був на ту пору « найліпшим на всю Україну співаком українських народних пісень. Співав баритоном з високими теноровими нотами, голос звучав чуло, м’яко і сумовито».

   Першим, хто музично освоїв творчість Т. Шевченка, був народ. Як свідчить дослідник історії української музики Микола Грінченко: «…народ почав читати «Кобзаря» по-своєму і став співати його, уклавши мелодії майже на 200 його віршів».

   11 березня у школі було проведено пісенний вернісаж. Пісні на слова Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», «Зоре моя вечірняя…», 

« Думи мої, думи мої», «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Тече вода із-за гаю»  виконали учні 4 - 9 класів.

Літературна вікторина «Сторінками життя і творчості Кобзаря», яка відбулася 12 березня, об’єднала у три команди учнів 7 - 9 класів. Щоб отримати першість, школярам потрібно було подолати розминку, конкурс капітанів, скласти пазли із репродукцій картин Шевченка «Катерина» та «Циганка-ворожка», розв’язати кросворд, який пропонували суперники один одному, відредагувати стрічки поезій поета. В напруженій боротьбі перше місце посіла команда учнів 7 класу, друге - 8 класу, третє - 9 класу.

Літературно - музичною композицією « До тебе я, Тарасе, йду!» завершився Шевченківський тиждень у школі 13 березня. У Залі народознавства зібралися всі учні, вихованці дитячого садочка, вчителі, технічні працівники, батьки. Завмирали серця присутніх під час читання прекрасних Шевченкових рядків, ятрила душу трагічна поетова доля, захоплювала нескореність духу. І гордо, велично линула пісня на слова Шевченка

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

 Даний виховний захід мав донести до глядачів нерозривний зв'язок Т.Шевченка та нашої країни, яку так віддано любив Великий Кобзар.

         Вчителі української мови і літератури

К.М. Костушевич, Р.В.Хорунжа