Андріївські вечорниці

    Свято Андрія Первозванного вважається найбільшим передноворічним святом, яке відзначається ще з часів Русі 13 грудня. Андрій Первозванний входив в число 12-ти апостолів Христа, згідно з переказами, був братом апостолу Петру і був покровителем жителів України. Напередодні цієї дати прийнято збиратися на Андріївські вечорниці — ворожіння, з якими пов'язано безліч неординарних звичаїв.

У нашому навчальному закладі Андріївські вечорниці уже стали традиційним святом. У попередні роки його постійно організовувала вчителька початкових класів Іванова Ж. В. із своїми вихованцями. А ось у цьому році до  цього дійства вирішили долучитися ми,  учні 7 – 9 класів, із своїми класними керівниками Фурман Ю.М., Кравченко О.Л. та педагогом –організатором Сагатою Н.Л.

Учні та вчителі поринули у традиційне дійство наших предків.

Вечір. Господиня Одарка,вчителька біології Кравченко О.Л.,  готується до приходу дівчат. На столі пироги, вареники, хліб, домашня ковбаса.

По черзі з’являються кума Мотря, Сагата Н.Л., два куми, вчителі  Колісняк А.В. та Гримак О.М., із своїми жартами.

Та найбільше жартів, пісень, танців та ігор принесли дівчата та хлопці, учні 7-9 класів. Усі в українському народному одязі, веселі і життєрадісні.

Зазвучали українські народні пісні: «Чи я не хазяйка, чи не господиня», «Розпрягайте хлопці коні», «На вулиці скрипка й бас», «Добрий вечір, дівчатонька»; гумористична сценка  у виконанні Поліщука Леоніда, Ткаченко Аліни, учнів 9 класу.

Не обійшлися українські вечорниці і без ворожіння. Дівчата ворожили за допомогою вареників, свічок, дзеркала.

Кульмінацією свята стала гра «Калита», учасниками якої були всі  присутні, адже атмосфера дійства спонукала до розваг. І ось до  залу вносять  Калиту – обрядовий хліб, який нагадує сонце. А жартівливий пан Калитинський, Гарліцький Ростислав, учень 5 класу, запрошує  гостей (панів Коцюбинських) Калиту кусати, промовляючи: «Їду, їду Калиту кусати!», їдучи на коні ( коцюбі)до Калити, яка була підвішена на палиці:

– Я  - пан Калитинський! А ти хто?

–А я - пан Коцюбинський! Пустіть мене до хати, я їду калиту кусати.

– А я буду по писку писати!

– А я вкушу!

– А я впишу!

–А я все одно вкушу!

Веселі жарти, забави з Калитою, ворожіння,  частування смаколиками, співи – усе це об’єднало учасників і гостей в єдину родину, адже брали участь у цьому обряді із задоволенням і учні , і вчителі, і гості. На завершення смачну Калиту ділили між гостями і учасниками.

В залі панували гарний настрій та неповторна атмосфера. Яскраве дійство відкрило перед учасниками та гостями дотепність, мудрість, гумор та щедрість талановитого українського народу, красу його традицій і обрядів. Проте, варто пам’ятати, що до результатів Андріївських ворожінь треба ставитися з почуттям гумору, адже доля – це те, що створюємо ми самі.

                                                               Голова учнівського самоврядування Куліченко Аліна